Ресурсний та кар'єрний центр для звільнених військовослужбовців Збройних Сил України

Україна відзначила 10-річчя інституції Уповноваженого з прав людини. Під час урочистостей, які проходили в Національній опері, Президент України Віктор Ющенко звернув увагу на те, що інституція Омбудсмана має розвиватися відповідно до вимог сьогодення. Треба підвищити його значення та посилити вплив рекомендацій на ухвалення державних рішень. Ця інституція має стати доступнішою для громадян, набути нових обов'язків та повноважень.

Скориставшись приводом, наш кореспондент поспілкувався з фахівцем інституції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який відповідає за військовий напрям, полковником запасу Олександром Саськом. Якось одразу «вималювалася» тема: житлове забезпечення військовослужбовців, адже колишній військовик до цієї теми звертається постійно.

— Вперше за роки незалежності України кількість безквартирних зросла у 2007 році, — констатує полковник запасу О.Сасько. — Коли Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визначено, що Міністерству оборони виділяються кошти (240 млн гривень) тільки на будівництво службового житла.

У чинному законодавстві не визначено, скільки років житло має бути службовим. Тобто, якщо хтось напише заяву на ім'я начальника гарнізону і за його клопотанням місцеві органи влади приймуть відповідне рішення, житло зі службового переводиться для постійного користування.

— Коли ми говоримо про службове житло, то передусім маємо на увазі, що це — вид забезпечення бойової діяльності військ. Це — одна із її головних умов. Так ось, в полі кожен військовослужбовець має дах над головою, адже наметів у нас поки що вистачає. Коли ж ідеться про пункт постійної дислокації, то тут так само повинні бути всі забезпечені відповідними умовами для життя — і солдат, і контрактник, і офіцер...

Була думка повернутися до колишніх порядків. Наприклад, якщо у військовій частині за штатом є 100 офіцерів, то така сама кількість у ній має бути й службового житла.

Ось, припустимо, з цих офіцерів 20 командирів взводів. Що таке середньостатистичний командир взводу? Це 21-річний чоловік, тільки одружився, дітей в нього або зовсім немає, або одна дитина. Скільки йому потрібно житла? Одна кімната. Через три роки — командир взводу стає командиром роти. Йому вже 24. В нього так і залишається одна дитина (їй вже 3 роки), або ж народжується ще одна. Або ж він капітан на «капітанській посаді». Незабаром чергове військове звання отримувати. Та і років йому за тридцять. Всі ці обставини дають підстави до забезпечення двокімнатною квартирою.

На 20 командирів взводів ми визначаємо 6 командирів рот. Тож треба 6 двокімнатних квартир. Із цих 6 командирів рот хтось стає командиром батальйону чи його заступником. Яка сім'я у командира батальйону? Це знову ж таки двоє дітей... Тобто знову має бути чіткий розрахунок. Потім — командир полку. Це офіцер віком за 35 років, майже полковник. Йому треба робочий кабінет, щоб він міг попрацювати, отож, — трикімнатна квартира. Приблизно так було, коли ще я проходив службу на Далекому Сході. Але ж треба зважати, що там житло ніхто не приватизував! Коли поставало питання про переведення до іншого місця служби, квартири здавали!

Отже, якщо поглянемо на умови, які поглиблюють житлову проблему, найперша, це знову ж таки — недосконалість чинного законодавства, а друге — брак фінансування. До речі, з обох державних програм забезпечення житлом військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, жодна не фінансується в тих розмірах, які необхідні.

Тут потрібні дві речі: відповідні нормативні рішення, наприклад, документи щодо створення фонду та кошти на його формування. Головне, щоб кількість службового житла у фонді військової частини відповідала її штатній чисельності... Була спроба покласти край різного роду зловживанням, які можливі в рамках постанови Кабінету Міністрів України № 1081 і наказу МО України № 577. Проте, як нерідко трапляється, і тут комар встиг носа підточити. Там виявилося багато «вузьких місць», які можуть створювати нові умови для зловживань.

— Наприклад, якщо людина переміщається по гарнізонах, то незалежно від того, має вона оселю чи ні, їй все одно надають службове житло на новому місці служби. При цьому чи визначаються строки, відповідно до яких службове житло можна переоформити під постійне?

Інший момент. Розподіл постійного житла проводиться житловою комісією колегіально і гласно. Рішення, кому надавати житло, приймається простою більшістю голосів. У цей же час службове житло може надаватися начальником гарнізону одноосібно без врахування думки житлової комісії. Однак, чи логічно це? Ми ж ведемо розмову про створення умов, аби запобігати зловживанням... Ще одне «вузьке місце» — квартирна черга для поліпшення житлових умов. Адже коли здається одна квартира, то в такому випадку поліпшити свої житлові умови можуть одразу дві особи. У результаті їх можна знімати з квартирного обліку.

Так — це правильне рішення. Водночас треба правильно розуміти ситуацію щодо кількості викреслених з черг. Не відомо, скільки людей погодиться з тим, що їх, не дай Бог, в один момент залишають без надій на майбутнє. А чому? Тонкощів, насправді, дуже багато. Зокрема, військовослужбовці мають право реєструватися при військових частинах, а звільнені з військової служби — ні. Таким чином, після звільнення з військової служби і завершення терміну реєстрації такі громадяни можуть втратити і право на перебування на квартирному обліку за місцем проживання.

Аналітика