Наша адреса

02121, м. Київ,
Харківське шосе, 210

тел.: (044) 587-52-96
факс: (044) 587-52-97
е-mail: rkc2006@w-mail.com.ua


Аналітика

08.05.2008
Аби комар носа не підточив, або Думки щодо житлового забезпечення військовослужбовців.

Україна відзначила 10-річчя інституції Уповноваженого з прав людини. Під час урочистостей, які проходили в Національній опері, Президент України Віктор Ющенко звернув увагу на те, що інституція Омбудсмана має розвиватися відповідно до вимог сьогодення. Треба підвищити його зна­чення та посилити вплив рекомендацій на ухвалення державних рішень. Ця інституція має стати доступнішою для громадян, набути нових обов'язків та повноважень.
Скориставшись приводом, наш кореспондент поспілкувався з фахівцем інституції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який відповідає за військовий напрям, полковником запасу Олександром Саськом. Якось одразу «вималювалася» тема: житлове забезпечення військовослужбовців, адже колишній військовик до цієї теми звертається постійно.
— Вперше за роки незалежності України кількість безквартирних зросла у 2007 році, — констатує полковник запасу О.Сасько. — Коли Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визначено, що Міністерству оборони виділяються кошти (240 млн гривень) тільки на будівництво службового житла.
У чинному законодавстві не визначено, скільки років житло має бути службовим. Тобто, якщо хтось напише заяву на ім'я начальника гарнізону і за його клопотанням місцеві органи влади приймуть відповідне рішення, житло зі службового переводиться для постійного користування.
Тобто, командир гарнізону стає «розпорядником» житла?
— Коли ми говоримо про службове житло, то передусім маємо на увазі, що це — вид забезпечення бойової діяльності військ. Це — одна із її головних умов. Так ось, в полі кожен військовослужбовець має дах над головою, адже наметів у нас поки що вистачає. Коли ж ідеться про пункт постійної дислокації, то тут так само повинні бути всі забезпечені відповідними умовами для життя — і солдат, і контрактник, і офіцер...
Була думка повернутися до колишніх порядків. Наприклад, якщо у військовій частині за штатом є 100 офіцерів, то така сама кількість у ній має бути й службового житла.
Ось, припустимо, з цих офіцерів 20 командирів взводів. Що таке середньостатистичний командир взводу? Це 21-річний чоловік, тільки одружився, дітей в нього або зовсім немає, або одна дитина. Скільки йому потрібно житла? Одна кімната. Через три роки — командир взводу стає командиром роти. Йому вже 24. В нього так і залишається одна дитина (їй вже 3 роки), або ж народжується ще одна. Або ж він ка­пітан на «капітанській посаді». Незабаром чергове військове звання отримувати. Та і років йому за тридцять. Всі ці обставини дають підстави до забезпечення двокімнатною квартирою.
На 20 командирів взводів ми ви­значаємо 6 командирів рот. Тож треба 6 двокімнатних квартир. Із цих 6 командирів рот хтось стає команди­ром батальйону чи його заступни­ком. Яка сім'я у командира баталь­йону? Це знову ж таки двоє дітей... Тобто знову має бути чіткий розра­хунок. Потім — командир полку. Це офіцер віком за 35 років, майже пол­ковник. Йому треба робочий кабінет, щоб він міг попрацювати, отож, — трикімнатна квартира. Приблизно так було, коли ще я проходив служ­бу на Далекому Сході. Але ж треба зважати, що там житло ніхто не приватизував! Коли поставало питан­ня про переведення до іншого місця служби, квартири здавали!
Отже, якщо поглянемо на умови, які поглиблюють житлову проблему, найперша, це знову ж таки — недосконалість чинного законодавства, а друге — брак фінансування. До речі, з обох державних програм забезпечення житлом військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, жодна не фінансується в тих розмірах, які необхідні.
—Наша ситуація не зовсім схожа...
Тут потрібні дві речі: відповід­ні нормативні рішення, наприклад, документи щодо створення фонду та кошти на його формування. Головне, щоб кількість службового житла у фонді військової частини відповідала її штатній чисельності... Була спроба покласти край різного роду зловживанням, які можливі в рамках постанови Кабінету Міністрів України № 1081 і наказу МО України № 577. Проте, як нерідко трапляєть­ся, і тут комар встиг носа підточити. Там виявилося багато «вузьких місць», які можуть створювати нові умови для зловживань.
—Про що саме йдеться?
— Наприклад, якщо людина переміщається по гарнізонах, то неза­лежно від того, має вона оселю чи ні, їй все одно надають службове житло на новому місці служби. При цьому чи визначаються строки, від­повідно до яких службове житло можна переоформити під постійне?
Інший момент. Розподіл постій­ного житла проводиться житловою комісією колегіально і гласно. Рішен­ня, кому надавати житло, прийма­ється простою більшістю голосів. У цей же час службове житло може надаватися начальником гарнізону одноосібно без врахування думки житлової комісії. Однак, чи логічно це? Ми ж ведемо розмову про ство­рення умов, аби запобігати зловживанням... Ще одне «вузьке місце» — квартирна черга для поліпшення житлових умов. Адже коли здається одна квартира, то в такому випадку поліп­шити свої житлові умови можуть од­разу дві особи. У результаті їх мож­на знімати з квартирного обліку.
Отже, якщо поглянемо на умо­ви, які поглиблюють житлову проб­лему, найперша, це знову ж таки — недосконалість чинного законодав­ства, а друге — брак фінансування. До речі, з обох державних програм забезпечення житлом військо­вослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, жодна не фінан­сується в тих розмірах, які необхідні.
Тому і проводиться фунда­ментальна перевірка квартирних черг.
Так — це правильне рішення. Водночас треба правильно розуміти ситуацію щодо кількості викресле­них з черг. Не відомо, скільки людей погодиться з тим, що їх, не дай Бог, в один момент залишають без надій на майбутнє. А чому? Тонкощів, на­справді, дуже багато. Зокрема, військовослужбовці мають право ре­єструватися при військових части­нах, а звільнені з військової служби — ні. Таким чином, після звільнення з військової служби і завершення терміну реєстрації такі громадяни можуть втратити і право на перебу­вання на квартирному обліку за міс­цем проживання.
 
 
Інтерв'ю записав Віталій СИЧ, «Народна армія»
 
 
 

 

Copyright Ресурсний та кар’єрний центр для звільнених військовослужбовців Збройних Сил України
Використання матеріалів, розміщених на сайті дозволяється за умовою розміщення звернення на сайт РКЦ.

Developed by Kvadra Design Studio